Жашківська громада знову в жалобі: серце кожного мешканця завмирає від болю, адже земля прощалася зі своїм відважним захисником — Олегом Олексійовичем Полієвцем. Герой, який віддав найцінніше у боротьбі за незалежність України, назавжди залишиться у пам’яті земляків як взірець мужності та патріотизму. Життєвий шлях Олега розпочався у селі Литвинівка, де він зростав та мужнів. Здобувши фах тракториста у Жашківському ПТУ №38, він обрав мирну працю, однак вороже вторгнення змінило плани. Вже 25 лютого 2022 року, не вагаючись, чоловік добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Його бойовий шлях був тернистим та сповненим випробувань: спершу служба у роті охорони, згодом — елітна 72-га окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців. Олег захищав підступи до Києва, а пізніше давав відсіч окупантам на пекельній Донеччині. Згодом, як розвідник-далекомірник самохідного артилерійського дивізіону 44-ї окремої механізованої бригади, він демонстрував професіоналізм та незламність. Навіть отримані поранення не зламали його дух, а вагомим визнанням його заслуг став нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест». Життя 37-річного воїна обірвалося 7 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Олексієво-Дружківки на Краматорщині. 14 квітня рідна Литвинівка зі сльозами на очах зустріла свого захисника на щиті. Поховали Героя на місцевому кладовищі. У Олега Полієвця залишилися найрідніші: мати, дружина та син, для яких він назавжди залишиться справжнім прикладом любові до Батьківщини. Висловлюємо щирі співчуття родині. Світла пам’ять воїну, який виборював наше майбутнє ціною власного життя.